ЗиНовій

ЛОЛІТА

Загублена у ницості чужих твоя краса
Простягнуто до неба твої руки
А пам’ятаєш день коли роса
Котилася сльозою в твої губи

Сидить біля вікна твоя печаль
Повз нею пробіжать байдужі люди
А пам’ятаєш як було всім жаль
Котивсь луною біль у всі усюди

Отримати кохання ти хотіла
Із рук людей, що пахнуть кордамоном
А пам’ятаєш навіть ти не сміла
Обмежившись одним лише кулоном

Одна душа народить одне серце
Воно з тобою буде назавжди
А пам’ятаєш у садку з піском відерце
Його відкинути в пітьму зажди, зажди

***

© ЗиНовій. Всі права застережені.