ЛОЛІТА
Загублена у ницості чужих твоя краса
Простягнуто до неба твої руки
А пам’ятаєш день коли роса
Котилася сльозою в твої губи
Сидить біля вікна твоя печаль
Повз нею пробіжать байдужі люди
А пам’ятаєш як було всім жаль
Котивсь луною біль у всі усюди
Отримати кохання ти хотіла
Із рук людей, що пахнуть кордамоном
А пам’ятаєш навіть ти не сміла
Обмежившись одним лише кулоном
Одна душа народить одне серце
Воно з тобою буде назавжди
А пам’ятаєш у садку з піском відерце
Його відкинути в пітьму зажди, зажди
***
© ЗиНовій. Всі права застережені.