ЗиНовій

ПОЧАТОК

Світ зупинись
Я напишу цього вірша
Я мушу вилити
Цей бруд з мого вікна
Не рви чоло
Я голову віддам і так
Я волю
А душа давно мідяк
Забила б біль
Та розум не дає
На рані сіль
Чом сонце не встає
Дістав ти світ
Піду шукати очі
Щоб подивитись
Буде в них сльоза
Ти не кипись
Блаженная смола
А зупинись
Навіки нам чекать
Я жити хтів
Уже разів чотири п’ять
А час не смів
Не сміли і стовпи
Вкопати б їх
Та заступ на спині
А древко
Ріже древко до трухи
О зглянься
У кімнати лиш щури
Було ж усе
І щастя і оргазм
І зараз є
Але лише її
За роки стерто
вже невинності сліди
І заросли рубці
І в серці і в піхві
Не плач
Бо плач і сміх брати
Відкрий вікно
Летіть сюди птахи
Я обіцяю
Буду як новий
І винесуть
Чужі сміття моє
Вернусь
А де мій син дочка
Простіть за все
Я зліз
Я зліз нарешті із гачка
Закрию я
На нового замка
Помешкання
Що було як труна
Зроблю
Я затишок руками змій
Я викину
На звалище журбу та тлін
Розчиняться
В золі мого життя
І їх життів
Що сам і породив
Вернись
Моя дружино дорога
Я наготу твою
Прикрию теплотою
Дивних сил
Що будуть множитись
В глибинах наших тіл

***