ЗиНовій

ВІД 0 ДО 1

У мерехтінні від нуля до одиниці
Як від стрибка, що рівно половина
Дивись, бо вже розширились зіниці
На тебе суне пізнання лавина

Від навиків і розуму ротацій
Розщепиться горіх і звільниться тепло
У нетрях психіки й вузлів комунікацій
Прибуде усвідомлення любові й НЛО

Через відчинене вікно лети уяво
У світ, що величезний і малий водночас
В глибінь морів, що манять зеленаво
В безодню всесвіту, що забуття пророчить

Одна клітина ділиться надвоє
І понеслась прогресія у скач
Не встигли обернутись — нас вже троє
І чути із кімнати мирний плач

***

© ЗиНовій. Всі права застережені.