* * *
Живу передчуттям метафізичних змін
В корі земній і головного мозку
У обертах очей у дриганні колін
Рідка субстанція займе площину плоску
Я безпідставно вибухну чи лімфою чи сміхом
І як двигун інертного згорання
Надам енергію відмерлим нічним світлом
Дам волю полум’ю та окрикам гортанним
Вдихну життя і із режиму зомбі
У автомат-коробці перемкну важіль
Я знаю в мене натяки нескромні
Але втомився жити так, повір
Часотрясіння хвилею підхопить
Повернуться вітрила у наш бік
Усе єство у почуттях глибоких
Аби я повернути все це зміг
***
© ЗиНовій. Всі права застережені.