Тор ВАРРА

Мене спокусила ти власним задом,
Туди завела, де квітнуть пісні,
Де трави буяють симфонним садом,
Й волами стрибають воші пісні.

Мене полонила мистецтвом вправним,
Під ним приховавши дивні прищі,
Не сподівався сторотої рани
І впав у обіймів твоїх кущі.

Мене ти вважала власним вассалом,
Мене вважала своїм рабом,
І я захлинувся місячним салом,
Як у їдальні голодний бомж.

І ти святкувала свою перемогу,
Скоривши чи не Нагваля,
Та я ухопивши за ласую ногу,
Поверг тебе у провалля.

***