Тор ВАРРА

Плаче хата стара.
Сліз немає вже.
Помирати пора.
Адже.

Палить дах їй кацап,
Стіни рве динаміт,
Цокіт скла: ца-ца-ца.
Міт?

Ріжуть хаті живіт,
І з підвалу людей
Розпинають на світ
Цей.

Хати більше нема.
Дим, і попіл, і крик.
Смерть, безсилля, зима.
Рик.

---
Хай не радіє сусід
Спаленій хаті цій,
Завтра, мо’, тисячі бід
Прийдуть до нього всі.

***