Роман ТРИФОНОВ

* * *

Сни на верхнiх полицях плацкартних вагонiв
часто сняться химернi — про ельфiв, драконiв,
власну страту й порушення вiчних законiв.

Покладайся на сни такi бiльш, як на пам’ять.
Загадковi, неначе трипiльський орнамент,
i тривкi, вони все ж залишаються снами.

Й залишаються з нами. До неба плацкарти
по пробудженнi можна рукою дiстати,
й це iлюзiю творить, що вийшов з-пiд варти

i летиш, але це ще кордони не вищi,
i якщо вже порушуєш приписи вiчнi,
треба вигляд робити, що це тобi звично —

i дрiбниця свiтило, що свiтить невпинно,
i дрiбниця легке, непомiтне тремтiння.
Ти у снах такий тлiнний. Але й сни такi тлiннi.

***