Роман ТРИФОНОВ

АПОФЕОЗ ЛИПНЯ

Закат улыбался улыбкой в полнеба…
Юлия Шилина

Вiкна смiялись назустрiч заходу,
липень хмарини колов антенами.
I не було анi краплi страху тут,
фрази лишалися повсякденними.

Нiби глядач на балконi царському,
кожен дивився йому вiдведене.
Вiкна ховали себе пiд масками
пошуку сенсу в собi, всерединi.

I коли в небi, зiрками зрошенiм,
не залишилося птаха жодного,
липень лив кожному iз запрошених
повен двiр вечора прохолодного.

***