Роман ТРИФОНОВ

* * *

Прорветься голос крiзь ефiр порожнiй,
i знову буде глухо. Вiра в добре
повернеться, i у фонемi кожнiй
горiтиме безоднi ярий образ.
Антени завiбрують i замовкнуть,
не чувши зроду голосу такого.
Пiд чорно-голубим сузiр’ям Овна
слова заблискотять льодовиково.
У тишу, що космiчною не стане
через хронiчну вiдстаней вiдсутнiсть,
прорветься голос, нiби шанс останнiй
пiд власнi зодiаки повернутись.

***