Роман ТРИФОНОВ

* * *

Усе життя — романсовий рядок
i незабутi голосу краплини.
Я буду тим, хто вихопить iз плину
i перекреслить неминучий крок.
Я буду тим, хто буде вдалинi,
чиє iм’я — єдине, варте спраги.
Є iмена, що кличуть до поваги.
Я знаю вже — є iмена у днiв.
Немає нас мiж чорно-бiлих шпальт,
зате ми є мiж кольорових iстин.
I все гаразд. Свiтає вже над мiстом,
якого назву береже асфальт,
якого назву збереже земля
i ми — якщо залишимось такими,
до кожного зi спогадiв близькими,
як вiдстань вiд Рiздва до Василя.

Днiпропетровськ — Харкiв,
1999 р.