ЮЛЬЦІ.
Бери мене, вибраний.
Ту, котра стоїть без станика…
Юлька Косівчук
Ти стояла без станика.
Я стояла без майтків.
Стоїмо наостанок, як
Провокації завидків!..
Стоїмо, незапрошені
Ми на сейшн до Осені.
І такі вже ж хороші ми!
І такі змерзлоносі ми!
Переплутані пальцями,
Всюдисущими пасмами…
Світ між нами — як п’яльцями.
Пульс звіряєм — зап’ястями.
Я й не знаю, хто всунеться
В п’яльце-пальці-зав’язками!..
Тільки всі мої вулиці
Тобі — довгі й потаскані…
Смужку поглядів фарою
Нам авто перерізало…
Ти поїдеш, гітарою
Навскоси оперізана…
Я лишуся пить чай, а, мо’,
Щось нахабне не без вина…
Ми тепер не прощаємось…
Просто пальці померзли нам!
2003 г.
© Ірина Цілик. Всі права застережені.