Наталія ТУЧИНСЬКА

* * *

Як ніхто того не хоче
(Хоч би крихту, хоч цівочок!),
Бо умію роздавати
Лиш — подінуся з добром
Де? Дописую до точки
Найостанніший рядочок.
Білий день — як чистий ватман,
Чорна ніч — брудне відро.

Треба мити, треба прати.
(А мені з-під крану Prater
Сипле світло! Цілу груду
В мисці полощу рядків.)
Всі мого захочуть раптом,
А мене вже і не буде:
Тіло — нафта, тіло — руди…
Де шукатимеш слідів?

***