Наталія ТУЧИНСЬКА

* * *

Рятуйся, втікай, забувай, спіши,
Шукай в цьому місті не глиб, а шир,
Пірнай у своє тепло.
Я знаю, що місто моє, як звір,
Ступало щоночі до мене в двір,
З собою дари тягло

Дворів знелюднілих, пустих домів,
Задуху його неминучих днів,
І сморід, і жар, і жах,
Бо в кухні підземній пашать котли,
Де вариться той незбагненний глиб,
Що маю в своїх очах.

***