* * *
Стілець упав. І нікому підняти.
І чай розливсь на сніг під черевики.
Довкола вже давно немає хати.
ні стін, ні вікон.
В повітрі, де колись гойдались ночви
і пахло димом дідової люльки,
де кольорами грали мильні кульки,
зависнув Бог надовго і намовчки.
***
© Микола Туз. Всі права застережені.