Павло ТИЧИНА

* * *

Не вірте, люди, снігу —
Холодній чистоті:
Краса його бездушна
Без палу і вогню.

Укрив він як хутром
Всі трави і квітки: —
Не дам, не дам цвісти вам,
Бо я кохаю сон.

Живі землі живої,
Згадайте ви весну,
Блакитно-ясні бурі
І цвітно-травний шум.

Ах, небу голубому,
Ах, золотим вітрам —
Повірте, люди, — сонцю
І музиці його!

[1916-1917]