Олекса ЮР

ВАРІАЦІЇ

Я стріляю, відклавши набік ті гранчасті склянки.
Цілу вічність стріляю. Вогонь, запах свіжого м`яса.
Проминувши можливі привіти моєї руки,
мозоляста п`ятірня за гострим ножем потяглася.

Я стріляю. І карти, і пляшка чекають кінця.
Граєм в дурня, і я програю вже втринадцяте, може.
Чом, кицюню, сумна? Не сподобалась пісня моя?
П“яне сонце заходить — а ти ж така юна і гожа.

Я стріляю. На відстані трьох занімілих долонь
куля в тебе ввійшла, і ти кинула пінно НЕНАВИ-
ДЖУра Місяць тихцем запалив в грубці неба вогонь
і подав незакінчену пляшку з-під чорної лави.

Давайте Бахусу молиться,
божку вина й розпусти, знов.
Плюнь на мораль. Усе проститься —
злоба, байдужість і любов.

Ця лампа світить синьо-синьо,
мов алкоголь в її очах.
Моя п`яненька берегине,
ти все ще відчуваєш страх?

Он феї, бісові діваки,
несуть нам ніч на сріблі таць.
Не віршомаз, а вурдалак я.
Скрегочуть зуби:

КЛАЦ-КЛАЦ-КЛАЦ!

Моя любов — рабиня “хочу”,
сумна мелодія снігів.
Настане ніч — і залоскоче
тебе метал моїх зубів.

***