Олекса ЮР

ЕПІТИМІЯ НА ПІСКУ

Я знову на піску. Я граюся у вас —
поки недбалий Хтось не дбатиме і далі.
Ви кажете, що Він таки усіх нас спас?
…на згадку про гріхи подзенькують медалі…

Вона мабуть не та — як, зрештою, завжди —
патєряниє дні з календаря злиняли.
Замкнися у собі, стули повіки, жди.
Вертатися? Ти що?! Тебе ж — не виганяли…

Ти з янгола добра перетворився в сніг,
де ляжеш — це тепер

монопєнісуале.

Схрести боєкомплект

тих, що годують — ніг

(поки недбалий Хтось не дбатиме і далі).

***