* * *
Образно кажучи – осінь образилась
Левове місто топилось в багрянці
Ergo! – коханці нарешті наважились
Не розлучатись у вихорі-танці
Кленове листя прокляло цю осінь.
“Апокаліпсис!” – кричав хтось за гратами,
Ангели смерті співали до млості
Мирно тріпочучи крильми лапатими
Ми вирушали на цвинтар з лопатами
І Личаківка мінилась у світлі
Сотень свічок…
Ми прокидались, вмивались, молилися,
Ми оббивали хрести мармурові –
Свічі, як сльози котилися-лилися
Свічі у вічі безсмертя дивилися,
Місяць, як лезо, тяв сутінь до крові
Ранок, Карпати і Львів
Пурпурові.
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.