* * *
Ти спиш,
ти наче сонна королева,
Легеньке платтячко нагадує вітрило,
Його здіймає вітерець несміло,
І ти, мов хрущ,
Летиш, летиш, летиш.
Я пам’ятає Твоє юне тіло,
Ти вся така весняна,
шестикрила,
нам березень дарує дивну силу,
А сонячний промінчик – мідний спис.
Ти спиш.
Ти наче спрагла королева,
Ковток вина чи перша насолода
цілунків,
ранків,
мрії про свободу!
І Ти, мов віск,
пливеш, пливеш, пливеш.
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.