* * *
Ти залишив молодість
Десь за перелогами,
Одружився з осінню
Весни розгубивши.
Ти даруєш спогади,
Ти малюєш спогади
Ген за небокраєм
Пам’ять залишивши.
Твій однострій латаний,
Черевики з рипами
Десь у скрині маминій
припадають пилом.
У цивільнім одязі
Із якимись типами
В підворітті пам’яті
п’єш горілку з пивом…
Згадуєш про братчиків,
Про дівчат…
– Та досить! –
(Скажеш друзям п’яним
з кухлями щербатими)
Пий, старий!
Балакати нас ніхто не просить
Осінь все закидає
Хмарами лапатими.
Чуєш тихі дзвоники
На старенькій ратуші,
Туркотіння голубів
на Сенатській площі –
може там – у Господа
Буде все інакше?!
Може в нього спогади
Цікавіші.
Довші.
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.