* * *
Зняли з сивіючих голів свої шоломи,
Сховали меч заржавлений в крові
Ви бачили дими, а думали про поле
Та не в засіві-плузі,
А в борні.
І пригорнувши внука-білочуба
На вухо стиха мовите йому
Не казку про Вернигору і Дуба,
А щиру правду про Святу Війну.
І бачите в далеких мріях-думах
Білявого вояка на коні,
Що в спадок взяв собі не поле й пуга
А свист меча, шолом і блиск броні.
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.