* * *
Нам шаблі кували в місячнім промінні,
Коней напували в росах повечірніх,
Цілували міцно журні наречені
І діди пшеницю віяли у жмені…
Краяла долоню лінія незнана
Ген лишились мрії, мати, дім, кохана…
Лиш співали сумно спраглі наречені,
А вітри полову сіяли у жмені…
Хлопців хоронили в місячнім промінні,
Плакали за ними роси повечірні,
І чекали марно сиві наречені,
Побратими землю сипали по жмені…
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.