* * *
Я вплету коханій срібні стрічки в коси,
Обцілую очі мокрі від роси.
Де блукав я досі?
Що шукав я досі?
Я не бачив досі більшої краси!
Пелюстки троянди з уст зірву коханих,
Оксамиту личка ніжного торкнусь
У цілунках ночі потопаю п’яний
Щастячко біляве втратити боюсь!
Я поїду вдалеч, відшумлять діброви,
Соловей відтьохка пісню у саду,
Як згадаю очі і тернові брови –
вдалині побачу милую свою…
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.