* * *
Приходимо до вас,
Чекаєм одкровення,
Схиляєм голови
І мнемося з ноги,
А далі йдемо
пити чай з варенням,
Із відчуттям врочистої нудьги.
Поклали квіти,
Що ще їм потрібно!
Згадали – день,
Забули – новий день,
А в нас сім’я, робота
Їм і ж всерівно!
Тут мить летить!
І чарки дзень-дзень-дзень…
Все, пом’янули –
Свічки, панахидки…
Надходить вечір,
Вітер, сніг, зима…
Й вмирають знов,
Десь там,
в землі,
без свитки
Ті триста, що для них часу нема…
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.