* * *
Стигле яблуко
Мого вечора
Закотилося,
Ген далеко як
Діставала його малеча
Та
Не змогла впіймать –
Упиралося
Щирим золотом
Усміхалося,
І котилося,
Реготалося,
Сріблом лилося
Умивалося
Гралось вечорам
Мліло в сутінках
Стигле яблуко
… не заснути нам…
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.