Юрій ЗАРУЦЬКИЙ

* * *

Чекає Київ,
Львів чека й Суботів,
Що склавши крила
Сяде на паркан
Наш хоронитель в стоптаних чоботях,
Наш герб і хрест,
Наш наймит, син і пан.

Він вийме меч і хвацько збриє чуба,
Мов лисий Будда,
Мудрий та святий,
Щось сплюне, крізь щербаті жовті зуби
Мовляв:
“Не я,
а світ такий лихий!”

Він хоче чуда,
Й може дати чудо.
Ми так чекали й мріяли
– Давай!
А там застілля,
Й традиційно люди,
На рушниках виносять коровай.

Наш хоронитель знає, що закони
Тут прагматичні –
Якось без чудес!
Хоча й кричать
Оновлені Нерони:
“Христос Воскрес!”
“Ваістіну Васкрес!”

Нема чудес
Бо зачерствілу душу
Ніяке в світі чудо
Не зворушить

***

© Юрій Заруцький. Всі права застережені.