* * *
Хочеш, дівчинко, я для тебе
Напишу листа чи вірша?
Хочеш він буде трішечки схожим на мене самого,
Такий самий непричесаний і до кінця незрозумілий,
Суперечливий і жданий, обридливий і втрачений.
Хочеш – я сам стану віршиком?!
Мої губи і пальці будуть строфами,
Очі – римами.
Ти будеш знаком оклику в ньому,
Світанок – знаком запитання.
Я буду твоїм на хвилину,
Ти – моєю на мить.
Між нами лежатимуть покоління фортець,
Пустка радіоефіру, сотні ніколи несказаних слів
і Тернопільський став,
що, я вірю,
Щороку народжує осінь!
Отже хочеш?!
Читай і чекай.
2002
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.