* * *
А знаєш скільки разів
ввечері
Ми говорили собі
(коли поруч нікого немає)
Що завтра ми почнемо
все спочатку.
Що завтра ми вийдемо з квартири
новими,
серйознішими,
ціннішими.
І навіть вві сні,
Забувшись і впавши на ліжко,
(диван,
розкладушку),
Ми бачили себе у одежах
яскравих і майже нових.
А вранці, прокинувшись,
раптом,
з жахом усвідомлювали,
Що все проспали
й початок уже не початок,
а повний
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.