* * *
Місто кусало свій хвіст мов зміюка
З бруку, асфальту, дощу та пилюки.
Місто скавчало мов трахана сука,
Вило, стогнало,
Та хто б його слухав?!
Місто конало в гидотних каналах.
Місто чекало (щось чуло, щось знало).
Місто пропало,
Його засмоктало,
Дивне, містичне, конечне начало…
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.