* * *
Яблуком стиглим з сусідського саду
Сонце котилось ген-ген за леваду.
Руку до нього протягнеш, торкнешся
Тепле воно, та вважай – попечешся.
Місяць з-за груші, як Всесвіт старої
Дивиться пильно за вашою грою.
Потім покашляє (курить багато)
Й випустить зорі-дрібноту за хату.
Місяцю сумно самому світити,
Сплять всі, а він мусить землю сріблити,
Вийди до нього, всміхнися, він добрий,
Може насипле грушок повну торбу.
Снів накидає в горнятко чи миску,
Казку розкаже про зайця і лиску,
А як попросиш його, то згадає,
Й чардаш на скрипці тихенько заграє.
Запитай себе!
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.