* * *
З відлигою швидко пітніє скло,
вичищається крига, мов рештки луски,
і сніг, ніби пряжене молоко,
невагомий робиться і легкий.
За довгу зиму я втратив лік
різнобарвним світилам, тіням узвиш,
які проживають горішній вік,
наче отари між пасовищ.
І хоч блукають нічні стада,
та завжди приходять з чужих сторін,
бо стежка їх біла а віра тверда,
ніби ще не розведений аспірин.
***
© Сергій Жадан. Всі права застережені.