Лариса ЗІГАНШИНА

ДРЕВО ЖИТТЯ

Відчути, Природо, мову твою,
Красу твою вічну збагнути,
І з покликом серця: кохаю, люблю —
Вік жити і діяти, бути.

Ось Вічність пливе, мов хмара рясна,
Небес глибочінь, наче море,
І думка під хмари лине ясна,
Що правда лихе переборе.

Підніметься ввись, мов жага майбуття,
Від чесної праці, терпіння,
Прекрасне і вічне Древо Життя —
Так серце плекає творіння.

2002р.

© Лариса Зіганшина. Всі права застережені.