* * *

мушле мого неспокою
я знову чую ревіння валунів і виття вітру
я знову чую стогін моря
стогін опалого людського листя
що безсило заповнює вулиці квартали
сірий дощ приглушує голоси
що кануть
ніби кинута дитячою рукою галька
ніби долі

в оцьому осінньому позачассі
в оцьому осінньому безглузді

1996