ДІТИ ТРЕПЕТИ

Василеві Герасим’юку

Говори, не мовчи, бо забракне думок,
щоб прогнати напружений спокій.
Бог сканує цей світ, щоби пам’яті мох
покривав найрідніші із копій.

А обличчя сумні, нечіткі, ніби дим
Їх окутав. Та знов — виринають.
В них немає ні смерку, ні часу, ні зим.
Вони вічно тебе проводжають.

1997