* * *

Юрію Бедрику

Нічний офіціант розносить дзбан безсоння.
Не бійся пригубить, продовжити цей час,
коли свинець очей, нервове беззаконня
нагадує межу, де заховався сказ.

Там небо, наче мох, який лоскоче щоки,
земля, немов батут,— підскакуй і лети
над містом, і дивись, як пухнуть лежебоки,
а потім падай вниз без жалю, без мети.

1997