* * *

рікою теплих рук течеш в її самотність
у темряві сердець ледь жевріє вогонь
і тишею віки проллються над тілами
що заколишуть сон і смуток радість плач

а ранок б’є мов струм відхаркуєш у тазик
у дзеркалі мертвяк цигарку запалив
і дивиться крізь дим як древній жрець і протяг
з розбитого вікна приносить зойк її

1998