ГОЛОСІЇВСЬКІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Наталії Торган

1.

засни зі мною
зранку знову гімнастика
вправи для Божого споглядання
і віри в те що дихаємо
в атмосфері сполоханих днів
які з’юрмилися сірими отарами
за єдиним вікном на захід

щодоби незримі мурашки надії
невиразною цівкою
течуть до львівських друзів
і ґотичного кам’яного спокою
де наші кроки ніколи не лунали разом
а руки не зливалися

2.

згадаймо
покинуті домівки
де невпинно підростає
бліде дитятко старості
бігає за батьками
вимагає уваги

згадаймо
провінційні хвилини смутку
який виводив скоцюрбленими пальцями
лютневі листи
з єдиним бажанням розмовляти зі світом
не мовою телеграфів і телефонів
а розпуклим серцем

і бути сприйнятим
бо тоді повіриш у свою присутність
серед міґреневого каркання ворон
які періодично нагадують про пори року
і зайву хронологію

3.

чи насмілишся коли-небудь
плакати задля спокою
він ходить за нашими дверима
озивається сусідським реготом
реготом людського виснаження
яке дрімає в душах

   з часів Сенеки

яке дихає осінньою вологою
а в години розпуки
озивається скорботними голосами
прозорої пам’яті
зранку
коли нам зостається тільки спати
в інертній речовині дощів і нудьги

1998