ЛИСТ НА ЗАХІД

ти не бачиш
у холодній сіряві ціпеніє стара фортеця
і щовечора над нею розтікається червона пляма

пригадую ти казала

тут від людей відпочиває
мовчання

сухотник тимофій помер
його фортепіано мені тепер не заважає
пригадуєш як він пригощав тебе яблуками
шкода бідолаху

ти пишеш
у твоєму місті триває бабине літо
побільшало випадків самогубства
у парковому озері стоїть свята прозорість води
о цій порі вона повинна безнадійно потемніти
це мені нагадує пейзажну ідилію
із кінофільмів про невиліковно хворих

чому ти мовчиш ув останніх листах
їх німота подібна до душевно хворих днів
які спокійні як світлини на могилах

тобі вже відрізали ногу

1998