СУД У ПЕРЕДДВЕР'Ї

6

І нікому не дозволено без страждань,
а лише шляхом нерівним, тісним і вузьким
увійти до граду святих,
покоїтися і царювати з Царем
нескінченні віки.

Макарій Великий

Ітимеш по лезах — ти знаєш, що шлях цей вузький,
Губитимеш друзів — за кожним витком по одному.
Окраїни снів перестелять до рідного дому
Роки самоти, ніби чорні жалобні хустки.

Дійдеш. Добредеш. Не зупинишся там, на краю.
Дитинно розкинувши руки, ти скажеш, що вірив.
Не голос, а сніг опаде на Господнє подвір?я.
Як холодно, Господи, в цьому святому раю!..

***