* * *

«Скитальцеві» С.

Тут шанують дивацтва.

Найнадійніші друзі — ті,

Хто дерзає молитись

і просити у Бога ласки.

На бабусині казки

щонеділі ідуть святі,

Піднімаючи плити,

ніби добрі кавалки паски.

Ти, назвиклий до мандрів,

до конечних дорожніх витрат,

Облямівками слів

прикриваючи вицвілу душу,

Замість звичного «мушу»

поцілуєш у руку Петра,

І не те що гріхом —

навіть подихом тишу не зрушиш.

Тут забуто про час.

По долинах цвітуть ялівці.

На південній стіні

набираються сонця ікони.

Апологія світла.

Тільки фарби, папір, олівці…

І як Бог не простить —

то, принаймні, уже не боронить.

***