Василь Герасим'юк

* * *

Є стіни, стеля.

 Вже заходь до хати.

Нема підлоги –

  вигадать не зміг.

А на стіні

   припала божа мати

до ніг месії.

До пробитих ніг.

Не на стіні,

а на землі, під нами,

притрушеній отавою,

   сирій,

проступлять

   губ твоїх криваві плями.

Шепочеш: “Боже мій!..” –

як: “Сину мій!..”

Зоря слов'янська,

 сиві склавши крила,

як із небес,

упала із віків.

Прошила стелю –

 землю не прошила –

застрягла

   у кістках твоїх синів.

* * *