Людмила ГНАТЮК

* * *

Отак стояти і вдивлятись в небо…
Мені дарунку більшого не треба:
Вловити оком зірку ледь помітну,
Яку спочатку начебто не видно…
Але ж — он, ондечки вона!.. Я бачу!..
У піжмурки зі мною грає, наче…
Мов кличе, кличе у безмежжя дивне…
Далека зірка… цяточка інтимна…
Яка між нами відстань, Боже милий!
Туди ж не донесуть ніякі крила…
Небесна зірка… Недосяжність срібна…
Така далека…

І така потрібна…

* * *

Джерело: Л. Гнатюк. “Я перестала розуміти світ…” К., “Port-Royal”, 1999.