Борис ГРІНЧЕНКО

БУРЛАКА

Ой бурлака молоденький

На чужу чужину

Вийшов слави залучати,

А ліг в домовину…

Він з надіями святими

Вийшов рано з дому,

І прослалась довга стежка

Йому, молодому.

Ой прослалась довга стежка,

Стежка непробита

І колючими тернами

Аж до краю вкрита.

Він пройти її всю думав,

З неї не звернути,

А навіки в домовині

Довелось заснути.

І сховала домовина

Горді поривання,

Всі надії молодії,

Всі його бажання.

І не друзі, а чужії

На чужій чужбині

Понесли його в дубовій

Вбогій домовині.

Не гукнули самопали,

Ані гаківниці,

Як несли його ховати

У новій світлиці.

Не гукнули, як бувало,

Голосні гармати,

Як поклали молодого

В новій хаті спати.

Не лунала його слава

Скрізь по Україні,

І його забули люди

В темній домовині…

1882

Джерело: Б.Грінченко. ПОЕЗІЇ. Київ, "Радянський письменник", 1965.