Борис ГРІНЧЕНКО

ПРИСВЯЧУЮ М.Г.

Кохана єдина! Ми вкупі з тобою

Робили над ділом святим,

Ми вдвох однією журились журбою

І щастям раділи одним;

Зі мною укупі ти працю ділила,

І праця та (знаю це я!)

Була і для тебе однаково мила,

Була вона теж і твоя.

Прийми ж, моя люба, кохана дружино,

Ці щирі од серця пісні.

Як згадку про ті дорогії хвилини,

Про щастя і праці та дні.

І в їх, моє серце, хай буде зарука,

Зарука нехибна для нас,

Що світло душі в нас не згасять ні муки,

Ні темряви й горя цей час…

1885

Джерело: Б.Грінченко. ПОЕЗІЇ. Київ, "Радянський письменник", 1965.