ПІСНЯ ПРО ПІВНЯ

Грудка багряного крику,
в чоботи взута червоні,
ходить подвір'ям широким,
мов по зеленій долоні.

Косу тримає на крилах,
косу веселу й іскристу.
Добре її наточили
сонячні промені чисті.

Грудка багряного крику,
в чоботи взута червоні,
ходить подвір'ям широким,
мов по ласкавій долоні.

Так повелося одвіку,
так і тепер не минає —
ранку прозорого квітку
тою косою стинає.

Грудка багряного крику,
в чоботи взута червоні,
ходить подвір'ям широким,
мов по щасливій долоні.

Хори летять журавлині,
як споконвіку літали,
а за лозиновим тином
скільки вже квітів зів'ялих!..

Грудка багряного крику,
в чоботи взута червоні,
ходить подвір'ям широким,
мов на зеленій долоні.

***