Євген Гуцало

* * *

Ластівки літають над водою,
і черемхи в'ється білий дим.
Пожурися, дівчино, за мною,
коли був я в світі молодим.

Теплий грім у синій хмарі грима,
дрібен дощик сіється в траву…
Пожурись медовими очима,
у журбі зламай тонку брову!

Пожурися так, як ти умієш —
жестом і похиленим плечем.
Хай тебе навіда ностальгія
за моїм давно прожитим днем.

Сяє дощик на зеленім листі,
наче сльози капають на лист.
Ми з тобою в часі розійшлися,
а тепер, зустрівшись, не зійшлись.

Ластівки літають над водою,
і черемхи в'ється білий дим…
Пожурися, дівчино, за мною,
коли був я в світі молодим!

***