* * *

Холодна втiха нелюдського саду,
Збитошна кров, як гадина свята,
Народжує чи раду, чи розраду,
Чи сум нерозiп'ятого Христа.

Я десь далеко, i менi регоче,
Щоб вкотре обiрватися, струна.
Ловлю тебе в своє застиглi очi —
Одна, як сум у всесвiтi, одна.

***