* * *

Прокльоном дому вбитого — зажди,
Зажди себе, збагнувши долю всує…
Хай спалах неджерельноє води
Розп'яття згаслих вiкон поцiлує.
Сакральний бруд в мiжряддях свiтла згас —
Пiщаний замок i сади пiщанi.
Iз квiтiв, не запилених у час,
Вмирають мертвим попелом тумани.

***