РІКА

Я ріка, у якої на чорному дні
Не рибалки, а світляні тіні рибалок.
Я прозора ілюзія смерті. Мені
Що не човен, то все катафалк.

Є тривога в їх кроках, у рухах, в очах —
Їх трагедій початки, кінці, апогеї.
Я ріка божевіль. Я навіюю жах,
Аж у заводях жухнуть лілеї.

Крізь прозорість свою я побачу кінець
Пережитостей. Сни я зведу нанівець,
Наче Лета, полюючи юного вранці.

Ворожбу не збагнути. I чара до дна.
Я ріка. Їх чарує моя глибина,
А мене в них — палкі недопиті рум'янці.

***