* * *

Я кохана твоя, я звиваюся, наче змія, —
Серафіта з очима німими, нудними до блиску.
Не гидуй доторкнутись, як гидуєш побачити зблизька
Юне тіло моє. Хоч чи я це? Чи я це? Чия?
Я звиваюся. Круча — висока, як втрачений рай.
Причаїлась за каменем згуба — хоч що тут губити?
Ти минаєш, лягаєш на дно, і жуки-ворожбити
Проминання святкують твоє — ну чого ж ти, вмирай!

***